Під голим небом

Ольга Кобилянська

У творчості Ольги Кобилянської важливе місце відводиться людині та її внутрішньому світові. Це основна вісь, навколо якої вибудовуються ситуації та колізії, повʼязані з пошуком людиною власної ідентичності й місця в соціумі, здобуванням досвіду та доланням стереотипів. Її персонажі — жінки й чоловіки — перебувають перед вибором або ж позбавлені його (новели «Природа», «Некультурна», «За готар», «Лист засудженого на смерть вояка до своєї жінки», «Місяць», повість «Ніоба»). У новелі «Битва» авторка виходить поза рамки узвичаєного конфлікту — головним персонажем стає правічний карпатський ліс. Він приречений полягти від рук найманих робітників, які уособлюють чужу, грубу силу, здатну зруйнувати усталений природний лад у світі гуцулів. Буря, рубання лісу, рух поїзда і танець гуцулів — це різні онтологічні виміри межі. Ольга Кобилянська зачіпає тему смерті, що постає результатом ситуації, в яку потрапляє людина в часі війни. Батько, вказавши росіянам напрямок руху австрійського патруля, спричиняє загибель єдиного сина («Юда»), а селянин, приховавши по війні російську зброю, ненароком вбиває свого зятя («Московський ґвер»). Вибір ними смерті як кари за мимовільний злочин є ще одним доланням межі.