Рожі і терня

Євгенія Ярошинська

Творчість Євгенії Ярошинської виразно репрезентує шлях від німецької літератури до української, від традиційного письма до модерних спроб осягнення внутрішнього світу людини у своєму часі. Ярошинська запропонувала власний варіант соціально-психологічної новели, в якій простежуються риси імпресіонізму та психологічного аналізу («Вечірною годиною», «Конець», «На цвинтари», «Гість», «Останнє пристановище»). «Маленька людина» в її творах приречена на самотність та долання внутрішньої екзистенційної порожнечі, на виборсування з пасток буденності, звідси — трагічний фінал доль персонажів («Адресатка померла», «Останнє пристановище», «Єї повість» та ін.). Навіть у творах, де авторка вдається засад готичної традиції, на першому плані — людина в її взаємозвʼязках зі світом («Брати», «Проклятий млин», «Двір життя» та ін.). А персонажем філософської повісті «Рожі і терни» стає священник, незважаючи на спокуси й випробування, залишається вірним власному вибору, постаючи цілісною і сильною особистістю.