Жанна батальйонерка

Ґео Шкурупій

Стефан Бойко — колишній студент, український революціонер, який засуджує Першу світову війну і намагається уникнути служби у війську, — знайомиться у Києві з Жанною Барк — донькою професора, яка цю війну сприймає з ура-патріотичної перспективи. Попри різницю у поглядах та соціальному статусі, між ними виникають почуття. Невдовзі Стефан таки потрапляє на фронт, досвідчує жахіття війни та дивом повертається живим. Бойовий досвід отримує і Жанна, яка стає солдаткою жіночого батальйону смерті (реальні російські військові формування, які створював Тимчасовий уряд). Текст пропонує оригінальну українську оптику на Першу світову війну, яка для українців, розділених поміж імперіями, була братовбивчою. Іронічні і сатиричні пасажі тут помережані з цілком серйозними історіософськими рефлексіями та політико-державницькими акцентами автора. Сюжет роману динамічний, письмо Шкурупія легке і захоплююче: персонажі постійно перебувають у русі, взаємодіють з іншими героями, ізюминкою твору є колоритні і багатошарові образи Києва, описи фронтових бліндажів російського війська. Автор описує глибокі соціальні відмінності між різними шарами суспільства, критикує інституційні вади Російської імперії, іронізує над наївним ідеалізмом Жанни Барк, який яскраво контрастує з революційною діяльністю Стефана Бойка. Наприкінці роману можна відчитати натяк на початок розгортання українських національно-визвольних змагань 1917–1921 років.