Дух часу

Кобринська Наталія

Жіноча доля є однією з важливих тем у прозі Наталії Кобринської, починаючи з дебютного оповідання «Задля кусника хліба», в якому причиною драматичних колізій стає конфлікт між почуттям і життєвими обставинами: важке економічне становище, в яке потрапляє родина, спонукає шукати вихід з нього саме жінку. Соціально-психологічні важелі внутрішнього світу жінок і чоловіків, природа їхніх взаємин — такі ключові проблеми ставить письменниця у повісті «Ядзя і Катруся». В оповіданнях «Дух часу», «Судія», «Перша вчителька» авторка розкриває внутрішній світ людської душі, її морально-етичні обшири, окреслює пошук людиною свого місця у світі, у часі, у тій чи тій ситуації. Переходячи від міметичного принципу в зображенні своїх персонажів до психологічного аналізу їхніх характерів, вона вдається до прийомів, притаманних літературі зламу ХІХ–ХХ ст. — виходить поза рамки «реалістичного психологізму», тяжіючи натомість до містицизму, символізму, химерності, виявляючи при цьому увагу до готичних мотивів («Судильниці», «Душа», «Рожа», «Чортище», «Старий годинник» та ін.). Цими творами Кобринська прокладає собі дорогу як письменниця-модерністка, надаючи особливої ваги жанру казки. Тематика, повʼязана з подіями Першої світової війни, розкривається у циклі «Воєнні новели», створеному упродовж 1914–1918 рр. («Кінь», «Полишений», «Свічка горить», «На цвинтарі», «Каліка», «Брати»). Авторка, передаючи трагізм людських доль у вирі війни, тяжіє до лаконізму вислову, недомовленості, економії художніх засобів.