Було, є, буде

Борис Грінченко

Літературна спадщина Бориса Грінченка і жанрово, і тематично є об’ємною та багатогранною. «Непокірний» молодий учитель із однойменного оповідання міг би подарувати прізвисько своєму ж творцеві, а сам — написати про голод і безправ’я селян, як-от у творах «Хата» чи «Без хліба». Грінченко ж не вважав автопортретування доречним, лише використовував власний досвід як матеріал для творів. Він радше зосереджується на переживаннях своїх героїв («Сестриця Галя», «Сама, зовсім сама»), або ж висловлює ставлення до болючих тем опосередковано («Брат на брата»). Часом абсурд суспільного явища автор викриває за допомогою сміху, як-от у сатиричних творах «Спроба» чи «Сам собі пан». Серйозний, урочисто-суворий, він уміє й майстерно, просто й образно пояснити важкі теми у дитячих оповіданнях («Олеся»). Варто відзначити влучність і ретельність письменника у виборі мовних і стилістичних засобів, що забезпечує його прозовим творам доступність сучасного сприйняття.