Камінна душа

Гнат Хоткевич

Емігрувавши у 1906 році до Галичини, Гнат Хоткевич глибоко познайомився з життям гуцулів, захопився їхньою культурою. Цей досвід став основою прозового імпресіоністичного циклу «Гірські акварелі» (1914), циклу оповідань «Гуцульські образки» (1914–1915), а також втілився у романі «Камінна душа» (1911). Головна героїня попадя Маруся нудиться одноманітним існуванням біля нецікавого їй, млявого, «ніякого» о. Василя, тож легко піддається чарам пристрасного красеня, ватажка опришків Дмитра Марусяка і тікає до нього в гори. Але омріяне романтичне життя у парі з коханим лицарем дуже скоро обертається натуралістичним зворотним боком. Звикла до побутового комфорту, розніжена Маруся опиняється в умовах, позбавлених усіх набутків цивілізації, зате повних постійного стресу, ризику потрапити в лапи як озвірілих, голодних за «чілідиною» (жінкою) опришків, так і, звичайно ж, їхніх смертельних ворогів — смоляків Юріштана, «капітана» гірської поліції, який свого часу відбив у Дмитра наречену Катерину, а його самого запроторив до війська. Ситуація набуває межової напруги, коли Юріштан починає жорстоко знущатися над Катериною, а Марусяк демонстративно зневажати Марусю, «камінную душу», й ланцюг пробудженого колись зла обвиває усіх фатальним стиском.