Автор: Богдан Пастух

Ми зупиняємось поснідати десь біля Ратуші, Дукай говорить про свій наступний роман, який ось-ось по-стає. Моделі майбутнього у формах цього майбутнього. Функціонально це зовсім інші системи, коли майбутнє розкривається не через старі літературні моделі футурологічних романів. Та про це іншим разом. Говорить стримано, майже не чує зустрічних питань, що вклинюються в його оповідь. І це з часом підкорює, змушує його слухати, змушує бути на його хвилі, як різко не хотілося би спинити, урвати питанням, яке роздирає зсередини. Серед нас була дівчина-перекладач, яка спершу ліниво бавилася серветкою, та згодом, за кілька хвиль, її увага потрапила під вплив письменника. Ми слухаємо про антропологічні зміни в людині, в її свідомості.