Psychopathia nationalis

Агатангел Кримський 

Прозова творчість Агатангела Кримського втілює модерністську експериментальність. Висвітлюючи психофізіологічні особливості своїх персонажів (переважно неврастенічно-екстраваґантних підлітків, інфантилів, циніків-інтелектуалів), письменник застосовував епатажно-цинічне та «психоаналітичне» розгортання наративу. Для його текстів притаманний ескізно-вільний, спонтанний плин оповіді, своєрідна «силуетність» подорожних імпресій, щоденникових нотаток, замальовок із натури. Також — прийом відкритого фіналу з численними запитаннями без відповідей. Оповідна фактура його белетризованої прози часто позначена етюдністю і нагадує такі собі «матеріали для діагнозу» або «ескізи». Твори Кримського конфузять читача, викликають безконечні запитання і змушують до частої зміни фокусу сприйняття: від співчуття, емпатії й поваги до персонажів,  їхніх дій та особливостей сприйняття світу — до скрайньої осоруги, огиди, етичного й естетичного шоку.